Abstract:
Визначено динаміку демократизації в Чеській Республіці в контексті взаємовідносин влади та опозиції. При моделюванні процесу демократизації застосовано засадничий принцип синергетики – принцип підпорядкування. Простежено взаємозалежність стану демократизації та її параметрів. Для відтвореної за допомогою індикаторів у модельному вигляді трендової динаміки демократизації політичної системи держави характерні періоди флуктуації та її основні фази – дивергенції та конвергенції. З’ясовано, що типовими точками флуктуації були парламентські вибори. Вони давали агентам змогу легітимно реалізовувати передвиборчу стратегію, змінювати в конституційний спосіб вектор демократизації; визначати коротко- або довгостроковість реалізації стратегії правлячої партії чи лідера, які за умов більшого об’єму сукупного суспільного капіталу сприяли приходу до влади сил стримування або стратифікації, що й зумовлювало дисипативність демократизації політичної системи.
На основі аналізу тренду демократизації визначено реперні точки, котрі фіксували зупинення процесу демократизації й входження у фазу флукфтуації. Такий стан системи визначався як результат досягнення певної рівноваги між владою й опозицією, пролонгація встановлених «правил гри», за якими сторони несли мінімальні трансакційні витрати, що супроводжувалося зниженням рівня міжпартійної конкуренції, інституційною стабільністю. Доведено, що після певної стабілізації наставав етап зниження рівня демократичності політичної системи до нової точки насичення (конвергенція). Простежено незавершений цикл флуктуації, що проявлявся в тренді до конвергенції демократизації політичної системи Чеської Республіки. На основі аналізу індикаторів та сучасного політичного процесу в державі з’ясовано, що демократизація відбувалася на фоні перманентного формування та збереження в політичному полі двох протилежних полюсів.
