Abstract:
Стаття присвячена дослідженню проблематики застосування ознак податкового резидентства Державною податковою службою України. Актуальність даного питання зумовлена неоднозначністю підходів щодо застосування таких ознак до визначення, підтвердження або позбавлення статусу податкового резидента України та подальшого застосування механізму оподаткування такої особи. Неправильне визначення резидентства може стати перешкодою на шляху України до приєднання до Єдиного стандарту автоматичного обміну податковою інформацією, а також зумовити зростання кількості судових позовів до Державної податкової служби України. Методологічну основу дослідження складає низка загальнонаукових та приватно-наукових методів, зокрема порівняння, узагальнення, діалектичний та формально-юридичний метод, також системного та комплексного аналізу. У статті проаналізовано ознаки податкового резидентства, що застосовуються у міжнародному та національному законодавстві, судову практику щодо застосування ознак податкового резидентства, а також можливі шляхи застосування їх Державною податковою службою України. Доведено, що при визначенні фізичної особи резидентом/нерезидентом ДПС України слід застосовувати наступні ознаки: 1) загальні (застосовуються послідовно) – постійне житло, центр життєвих інтересів, звичайне місце проживання, громадянство; та 2) спеціальні – положення передбачені міжнародними договорами щодо визначення податкового резидентства. Ознаку центру життєвих інтересів ДПС України рекомендується використовувати як основну, шляхом анкетування фізичних осіб. Виявлено необхідність внесення змін та доповнень в законодавство щодо чіткого визначення способів застосування ознак податкового резидентства саме ДПС України, що буде відповідати вимогам Модельної конвенції ОЕСР, а також розширення повноваження ДПС України щодо можливості надання, зміни, або визнання фізичної особи такою, що втратила статус резидента.
