Abstract:
Балкани, за Н. Спайкменом, є Римлендом, оскільки мова йде про периферію Європи, а саме, регіон Південно-Східної Європи [1, c. 67–69]. Водночас Балканський півострів перебуває на стику трьох континентів: Європи, Азії та Африки, його береги омиваються Адріатичним, Чорним, Егейським і Іонічними морями. Незважаючи на генетичну та мовну спорідненість, політико-історичний розвиток більшості народів та держав балканського регіону проходив по-різному. Він відчув на собі тягар різних імперій (Римської, Візантійської, Османської та Австро-Угорської) і відповідно тягар конкуруючих ідеологій.(найбільше християнства та ісламу). В різні історичні часи тут перетиналися головні політичні та культурні кордони. Наприклад, Балкани були межею між Східною (Візантійською) та Західною (Римською) імперіями, між ісламом і християнством, між православ’ям та католицизмом, а недавно між НАТО та ОВД. Вигідне геополітичне розташування Балкан «приваблювало» великі держави.
