Пожалуйста, используйте этот идентификатор, чтобы цитировать или ссылаться на этот ресурс: https://r.donnu.edu.ua/handle/123456789/1574
Полная запись метаданных
Поле DCЗначениеЯзык
dc.contributor.authorСушко, О.О.-
dc.contributor.authorЩебетун, І.С.-
dc.date.accessioned2021-04-01T11:39:00Z-
dc.date.available2021-04-01T11:39:00Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.otherУДК 342.516-
dc.identifier.urihttps://r.donnu.edu.ua/handle/123456789/1574-
dc.description.abstractСтаття присвячена характеристиці правових наслідків контрасигнації актів глави держави й органів публічної влади в закордонних країнах і Україні. Уточнено, що кінцеві результати контрасигнації визначаються правовими наслідками – досягненням мети, для якої вона застосовується, а саме тим, що або через неї відповідний акт набуває сили та/або обмежуються повноваження глави держави чи органу публічної влади, та/або перекладається відповідальність за ухвалення та виконання акта на контрасигнуючого суб’єкта. З’ясовано, що конституційне закріплення цих наслідків у різних країнах світу позначається деякою варіативністю. Установлено, що в державах із монархічної формою правління затверджений принцип невідповідальності монарха, конституції цих країн покладають відповідальність за ухвалення та виконання актів глави держави на уряд. В умовах республіки на президента може покладатися юридична відповідальність, але інститут відповідальності уряду є базисним для парламентських та змішаних республіканських форм правління, однак відсутній у президентських республіках. З’ясовано, що вкрай необхідне чітке нормативне врегулювання підстав і механізмів притягнення до відповідальності представників уряду за процедурою контрасигнації, які нині не прописані в конституційному законодавстві більшості країн світу, що підтримують контрасигнацію, зокрема й в Україні. Конституційне законодавство країн світу переважно не називає виду відповідальності уряду. Аргументовано, що доцільнішим є послуговування терміном «конституційноправова відповідальність» щодо владних інституцій загалом, що сприятиме єдиному розумінню форм цієї відповідальності в закордонній та вітчизняній науці. Зазначено, коли контасигнуючим суб’єктом виступає парламент, не йдеться про перекладення відповідальності, а відбувається скріплення з метою здійснення контролю, як погоджувальний захід. Доведено, що в багатьох країнах уряд і його очільник, коли здійснюють контрасигнування, по суті перебирають на себе відповідні повноваження глави держави. Інститут контрасигнування в монархіях практично нівелює владні повноваження монарха. Під час контрасигнації актів місцевого самоврядування обмежуються повноваження органів місцевого самоврядування. Однак не можна вважати обмеження повноважень парламенту й уряду метою контрасигнації їхніх актів. Установлено, що більшість конституцій закордонних країн передбачають набуття чинності актом як правовий наслідок здійснення контрасигнації. Запропоновано врегулювати це питання в українському законодавстві, оскільки в ньому немає конкретики щодо моменту набуття чинності актами Президента, що підлягають контрасигнації.en_US
dc.language.isootheren_US
dc.subjectКонтрасигнаціяen_US
dc.subjectАктиen_US
dc.subjectГлава державиen_US
dc.subjectОргани публічної владиen_US
dc.subjectВідповідальністьen_US
dc.subjectОбмеження повноваженьen_US
dc.subjectНабуття чинності актомen_US
dc.titleПравові наслідки контрасигнації: зарубіжний та вітчизняний досвідen_US
dc.typeBooken_US
Располагается в коллекциях:Бібліографічні матеріали

Файлы этого ресурса:
Файл Описание РазмерФормат 
15.pdf404,23 kBAdobe PDFПросмотреть/Открыть


Все ресурсы в архиве электронных ресурсов защищены авторским правом, все права сохранены.