Правові засади державного управління епідеміологічним наглядом в Україні

Abstract

В роботі розглянуто правові засади державного управління епідеміологічним наглядом в Україні. Зазначено, що багаторічний аналіз захворюваності на інфекційні хвороби в Україні свідчить про тенденцію до її зниження, проте епідемічна ситуація з інфекційних хвороб в країні залишається нестабільною. За інформацією МОЗ станом на 01.01.2021 р. в Україні зареєстровано 1064479 випадки захворювання на COVID19, з них 18680 випадків – летальні. За індексом Bloomberg Україна віднесена до країн з низьким рівнем здоров’я населення. Країна перебуває у стані епідемії туберкульозу та СНІДу – успішно контрольованих у цивілізованому світі. Соціальна значущість інфекційних хвороб з одного боку обумовлюється їхньою масовістю (гострі респіраторні інфекції, кір, краснуха, 404 гастроентероколіти різної етіології), а з іншого – високою летальністю та вартістю медичної допомоги (гострі та хронічні вірусні гепатити, ВІЛ/СНІД, туберкульоз). Крім того, низка хвороб особливо актуальна через їхню здатність впливати на перебіг вагітності інфікованих жінок, обумовлюючи виникнення вродженої патології (TORCH-інфекції, лістеріоз, сифіліс, гонококова й ентеровірусна інфекції, грип, краснуха). Значення державного управління епідеміологічним наглядом та епідеміологічним благополуччя важко переоцінити, адже йдеться про забезпечення умов життєдіяльності суспільства в цілому, про його безпеку, а, отже, і національну безпеку України. В результаті дослідження були охарактеризовані сучасні правові засади державного управління епідеміологічним наглядом в Україні. Зроблено висновок, що вони потребують перегляду та удосконалення, в тому числі перегляд змісту епідеміологічного нагляду в Україні. Необхідним є чітке закріплення на рівні норм права системи органів виконавчої влади, до компетенції яких відноситься формування забезпечення та реалізація державної політики у сфері епідеміологічного нагляду, їх компетенції (повноважень та функцій), а також використання єдиної термінології, без плутанини таких понять як «нагляд», «контроль» та «спостереження».