У статті зроблено спробу аналізу літературно-художніх імен-символів романів Люко Дашвар «Село не люди», «Молоко з кров’ю». Зафіксовано художні твори, завдяки використанню в яких такі імена набули символічності в українській літературі. Відзначено, що характеристичний та оцінний потенціал літературно-художніх імен-символів, сформований у творах давньої й нової української літератури, не втрачає актуальності в окремих сучасних текстах. Виявлено тенденцію продовження літературної традиції у побудові антропоетонімії досліджуваних романів, у доборі імен персонажів. Встановлено відповідність етимології антропоетонімів характерам героїв. Зроблено спробу довести, що символічні особові імена української літератури формують основу антропоетонімії досліджуваних творів. Простежено радіальний зв’язок між антропоетонімами, який полягає у вмотивованості імен деяких персонажів іменем головного та кореляції з ним.