У статті здійснено аналіз різноманітних виявів стилетворчої ролі топопоетонімів у текстах романів Лариси Денисенко. З’ясовано специфічність послуговування авторкою топопоетонімами як мовними одиницями, що мають призначення просто-рового фактора художнього тексту. Доведено, що топопоетоніми слугують маркерами ідіостилю письменниці, постають зв’язними елементами сюжету, а також є засобом характеризування персонажів через додаткові стилістичні нашарування. Описано приклади реалізації стилетворчої ролі топопоетонімів під час репрезентування географічних об’єктів як персонажів шляхом метонімізації, персоніфікування місць через надання їм властивостей істоти. Установлено, що завдяки смисловому на-вантаженню топопоетонімів реалізується їхній прагматичний потенціал декодування авторської концепції.