Аннотации:
У статті визначаються фізіологічні, гендерні та психологічні відмінності почуття
гумору. Медико-фізіологічний підхід розглядає гумор, як емоцію, яка має як фізіологічні, так й
емпіричні компоненти. Поряд із характерними суб’єктивними почуттями задоволення, розваги і
життєрадісності, ця емоція супроводжується цілим рядом біохімічних змін у мозку, вегетативної
нервової системи та ендокринної системи, стосується таких речовин, як медіатори, гормони,
опіоїди та нейропептиди. Психологічні визначення почуття гумору можна трактувати як комплекс
перцептивних, когнітивних, емоційних, фізіологічних та поведінкових процесів. У сфері клінічної
психології можна об’єднати у два підходи: кількісний, який фіксує «зниження» почуття гумору у
результаті психопатології, і якісний, що передбачає наявність якісної специфіки гумору у хворих різних
нозологічних груп. Гендерна психологія рекомендує використовувати гумор відносно характеристик
і поведінки, яка витікає безпосередньо із біологічних відмінностей між чоловіками та жінками. У
дослідженні ми акцентуємо увагу на такій функції гумору, як терапевтична, згідно із якою сміх
заспокоює, покращує зовнішність людини, підвищує імунітет, підвищує стресостійкість
