Аннотации:
Стаття висвітлює проблему детекції брехні та визначення ефективних засобів діагностики неправдивих висловлювань. В якості гіпотези було висунуте припущення, що під час зумисної брехні люди використовують обмежений набір мовних стратегій. Знання цих стратегій дозволяє вибудувати діалог так, щоб ідентифікувати брехню за допомогою уточнюючих запитань. Аналізується можливість використання в якості засобу детекції мовну стратегію, яку використовує доповідач. Під мовною стратегією розуміється спосіб подачі неправдивої інформації: викривлення деталей контрастні деталі, включення до розповіді правдивих елементів, але тих, які відбувалися в інший час, використання сюжетів з відомих літературних творів, використання досвіду інших людей. Переплутування деталей, пропуски окремих деталей тощо. Зокрема приводиться класифікація цих стратегій, створена автором. Для аналізу використовувалися п’ять основних стратегій: вбудована брехня, що полягає у вставці неправдивої інформації в канву правдивого сюжету у вигляді окремих фактів чи описів; зменшення деталізації для уникання заплутування деталей власної розповіді; використання власного досвіду – тобто перенесення подій, що дійсно траплялись з досліджуваним в контекст іншої ситуації; контраст – використання простих антонімів в описі явищ чи елементів образу; логічність стратегій і невідповідність фактів – коли досліджуваний досить логічно продумує стратегію розповіді, але починає плутатися в окремих деталях. Виділені мовні ознаки стратегій та проведений статичний аналіз частоти їх використання досліджуваними показав, що у випадку використання досліджуваним часткової брехні спостерігалися різноманітні мовні стратегії, які показали превалювання вбудованої брехні, уникання деталізації та опис несуттєвих деталей, також частим було порушення логіки повідомлення. При візуальному стимулі, порівняно з текстовим превалюють стратегії уникання деталей і контрасту, а от порушення логіки трапляються частіше у переказах текстів. Найменше представлені стратегії множення деталей та невідповідні деталі в сумі з логікою. Досліджувані не схильні до перебільшень, вони надають перевагу униканню і приховуванню.
