Abstract:
Статтю присвячено аналізу кримінального правопорушення, передбаченого стат-тею 201-2 Кримінального кодексу України «Незаконне використання з метою отриман-ня прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги». З’ясовано обґрунтованість появи цієї кримінально-правової новели та її вплив на правоза-стосування, визначено перспективи розвитку кримінального закону у відповідній сфері.
Висвітлено неузгодженості аналізованої кримінально-правової заборони з поло-женнями регулятивного законодавства – законами України «Про гуманітарну допо-могу» і «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Зокрема, встановлено, що нецільове використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв, відмінне від ро-зпорядження таким майном з метою отримання прибутку, не утворює складу розгля-дуваного кримінального правопорушення. Доведено, що в переважній більшості випа-дків дії, заборонені чинною редакцією ст. 201-2 КК, за її відсутності визнавались б розк-раданнями і кваліфікувались б за однією з частин ст. 191 КК як привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службо-вим становищем. З’ясовано, що доповнення КК ст. 201-2 є черговим проявом невиправ-даної казуїстичності кримінального закону. Аргументовано положення про помилко-вість розміщення досліджуваної заборони серед статей КК про відповідальність за кри-мінальні правопорушення у сфері господарської діяльності. Показано, що на сьогодні недоліки, притаманні караності незаконного використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв частково усуваються шляхом звернення до ч.3 ст. 201-2 КК за та-кою кваліфікуючою ознакою, як вчинення дій під час воєнного стану.
Обґрунтовується положення про доцільність виключення з КК досліджуваної кримінально-правової заборони як непотрібного прояву надмірної (надлишкової) кри-міналізації.
