Abstract:
Завдяки історико-порівняльному методу у статті виявлено специфіку творів, названих арабесками, з’ясовано принципи їхньої побудови, що ґрунтуються на химерному поєднанні непоєднуваного, повторюваності й варіюванні
мотивів, гетерогенності компонентів. Установлено важливе значення рослинної символіки, широке коло інтертекстуальних зв’язків арабесок Павла Богацького та Миколи Хвильового. Відзначено актуалізацію авторами поетики
відкритого твору, що передбачає активність реципієнта, який творить свій читацький варіант тексту.
