УДОСКОНАЛЕННЯ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ У КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ НА ПРАЦЮ

Abstract

Мета. З’ясування аспектів діяльності медико-соціальних експертних комісій, які важливі для подальшого працевлаштування осіб з інвалідністю, та пошук варіантів усунення наявних недоліків. Методика дослідження. В процесі дослідження застосовувалися загальнонаукові і спеціальні методи, зокрема: моделювання, аналізу та синтезу – для визначення ролі та встановлення впливу рішень медикосоціальних експертних комісій на подальше працевлаштування осіб з інвалідністю; індукції та дедукції – для виявлення проблемних питань їх роботи; метод системного аналізу – для розробки напрямів удосконалення роботи медико-соціальних експертних комісій. Результати. Формалізовано місце медико-соціальної експертизи у працевлаштуванні осіб з інвалідністю в Україні та виділено варіанти впливу рішень медико-соціальних експертних комісій на рівень зайнятості цієї категорії громадян. З врахуванням виявлених недоліків у здійсненні медико-соціальної експертизи, запропоновано варіанти її удосконалення, що мають комунікаційний та методологічний характер та спрямовані на підвищення рівня працевлаштування осіб зі інвалідністю. Наукова новизна. Розроблено підхід до проведення аналізу діяльності медико-соціальних експертних комісій, який, на відміну від існуючих, розглядає результати їх роботи у контексті сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю та виявляє неузгодженості та суперечності між задіяними суб’єктами, усунення яких дозволяє підвищити ефективність медико-соціальної експертизи. Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані при формуванні соціальної політики держави щодо сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю, а саме при здійсненні медико-соціальної експертизи. Врахування пропозицій дозволить підвищити рівень реабілітації осіб з інвалідністю та сприятиме підвищенню рівня їх зайнятості.