МІФОЛОГЕМА В ПОЕТИЦІ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ: ВАРІАТИВНІ Й ІНВАРІАНТНІ СКЛАДНИКИ

Abstract

У статті з’ясовано передумови активізації міфопоетичного мислення в художній практиці україн- ських письменників, розглянуто один із способів його вияву в поетиці літературного твору. Для визначення ознак міфологічного мислення застосовано міфопоетичний ана- ліз, що дає можливість простежити рецепцію та інтер- претацію міфу письменником. Для чіткішого терміноло- гічного визначення міфологеми були узагальнені спроби зарубіжних (Алан Дандес, Анхель Альварес де Міранда, Джеймс Холліс, Ортега-і-Гассет, Зоя Мінц, Сергій Аве- рінцев, Ніна Осипова, Ігор Дьяконов, Володимир Хазов) та українських (Тетяна Бовсунівська, Юлія Вишниць- ка, Юрій Ковалів, Ірина Костюк, Юлія Курята, Ярослава Зуєнко, Тетяна Шестопалова) учених, на підставі яких визнано доречною кореляцію цього поняття з архетипом, що запропонував американський фольклорист Алан Дан- дес. Виокремлення вченим варіативного складника, тобто аломотиву, та інваріантного, тобто мотифеми, прояснює неповторність художньої реалізації у літературному творі повторюваного мотиву, образу чи ситуації. На основі залу- ченого емпіричного матеріалу встановлено різні способи вияву міфопоетичного мислення в літературних творах, художню інтерпретацію авторами переважно універсаль- них міфологем світового дерева, втраченого раю, золото- го віку, а також актуалізацію властивих кожному народу етнічних міфологем. З-поміж них найважливішими вияв- ляються міфологеми матері України, вічного міста Києва, що знайшли художню реалізацію у творчості українських поетів-емігрантів, зокрема Юрія Липи. Це дає підстави для висновку про універсальність значної частини міфологем, що дають можливість актуалізувати повторювані життєві колізій, ситуації. Міфологеми завдяки своїй інваріантності дозволяють художньо реконструювати вже відому ситуа- цію, внаслідок своєї варіативності – наповнювати худож- ній твір новими смислами. На основі зіставлення міфоло- гем і міфем з’ясовано, що останні як найменші складники міфу утворюють бінарні смислові опозиції, проте не наді- лені, як міфологеми, текстотвірними властивостями