Abstract:
У сучасних умовах формування економіки, орієнтованої на знання, існує потреба у формуванні пропозицій щодо підвищення конкурентоспроможності робочої сили в контексті вдосконалення системи освіти, розробки та впровадження нових форм інтеграції освіти з наукою і виробництвом, що
дозволить забезпечити максимально збалансовану з потребами економіки підготовку кадрів, сприятиме формуванню загального науково-освітнього та інноваційного простору, підвищенню ефективності реалізації інноваційних освітніх програм і адаптації випускників до середовища наукомістких виробництв. У статті запропоновано механізм підвищення конкурентоспроможності робочої сили, особливістю якого є двовимірний принцип побудови – як управлінської системи і як процесу, цільове спрямування на охоплення методами підвищення конкурентоспроможності всіх категорій громадян (як традиційних, так і специфічних груп населення), а також диверсифікація джерел фінансування. Реалізація механізму сприятиме підвищенню освітнього та професійно-кваліфікаційного рівня, формуванню сучасних компетенцій; підвищенню інноваційності та мобільності робочої сили; формуванню у робочої сили інноваційно значущих рис, її готовності і здатності до освоєння нових технологій, продуктів, до роботи з новими засобами виробництва, до освоєння нових знань і професій; збільшенню ефективності використання кадрів; забезпеченню зайнятості відповідно до професійної підготовки, повному використанню професійно-кваліфікаційного і творчого потенціалу особистості; підвищенню якості трудового життя.
