Abstract:
У статті на матеріалі збірки Емми Андієвської «Казки» (2000) виявлено характерні
ознаки авторських казок письменниці. Завдяки порівняльному методу з’ясовано, що авторка
актуалізувала багатьох відомих у казковій традиції персонажів: лева, зайця, орла, бика.
Творче засвоєння «Панчатантри» дало їй можливість збагатити систему персонажів
української літературної казки, застосувати у збірці форму діалогу, властивого індійському
казковому епосу, шакала та звичайної консервної бляшанки. Ці персонажі упродовж однієї
ночі розповідають один одному для підтвердження своїх думок казки. Діалогічна позиція
письменниці виявилася в реалізації різних поглядів на світ, у розумінні того, що читачеві не
слід нав’язувати готової відповіді на питання.
Встановлено, що чимало персонажів казок Емми Андієвської не мають аналогів у
народних, а витворені авторською уявою, як наприклад: Галайло, Яян та інші. У збірці
«Казок» Емма Андієвська реалізувала діалогічну модель казкового наративу, вміло поєднала
повчальні й розважальні елементи, свідомо акцентувала жанрову специфіку творів
заголовковим комплексом: «Казка про блискавку», «Казка про пихатість», «Казка про
мандрівника».
