ФЕНОМЕН ПОЕТА-ВЧЕНОГО І/ ЧИ ВЧЕНОГО-ПОЕТА У ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ НЕОКЛАСИКІВ

Abstract

У статті простежується, як чітко регламентована форма сонета в поезії неокласиків допускала проникнення ірраціональних елементів, підкреслюється спонтанність їх вияву, специфічний характер раціоналізму. Автор статті обґрунтовує, що дискурс ірраціонального – на відміну від раціонального – в ліриці неокласиків реалізувався фрагментарно.