Abstract:
Мета статті полягає в обґрунтуванні парадигми управління людським потенціалом території в контексті поведінкової економіки. У резуль-
таті дослідження було встановлено, що система управління людським потенціалом певної території не відповідає стратегії її розвитку, що
значною мірою стримує можливості реалізації програм стійкої стабілізації, пожвавлення виробництва та структурної перебудови економі-
ки, підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Систематизовано результати дослідження поняття «парадигма
управління» низкою вітчизняних і зарубіжних науковців. Проведені дослідження дозволили розвинути понятійний апарат та сформувати власне
визначення парадигми управління людським потенціалом території як наукової картини економічної реальності розвитку людського потенці-
алу території, безпосереднім проявом якої є наукова методологія (методи та дослідницькі прийоми), термінологія (категоріальний апарат),
тематика досліджень, ідеали та норми наукової діяльності. На основі аналізу наукових доробок з проблематики управління людськими ресурсами
виділено такі парадигми управління людським потенціалом території: технократична, органічна, поведінкова та управлінська. Акцентовано
увагу на поведінковому напрямі еволюції управління людьми та доведено, що саме він є пріоритетним у сфері досліджень кадрового менеджмен-
ту. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є ідентифікація елементів сфери поведінкової економіки та взаємозв’язків між ними
з метою вдосконалення процесу управління людським потенціалом території, а також розробки механізму управління людським потенціалом
території в умовах поведінкової економіки.
