Abstract:
У статті увагу зосереджено на варшавському періоді творчої діяльності української поетеси Наталі Лівицької-Холодної, яка в міжвоєнній Польщі видала дві поетичні збірки: "Вогонь і попіл" (1934) та "Сім літер" (1937). Авторка у віршах розкрила не лише настрій політичної еміграції, а й химерний світ заможньої жінки, здатної до гри, помсти, перевтілень. У віршах визначено ознаки діалогу з Євгеном Маланюком, що виявився у формі поетичних рефлексій, згадок про конкретні біографічні деталі, засвоєнні і трансформації мотивів та образів.
