Abstract:
Метою статті є виявлення та вивчення передумов формування та розвитку юридичної клінічної науки (клініч-
ного права), загальнотеоретична характеристика у авторському баченні цієї науки та її основних методологічних
елементів (предмета, об’єкта, метода, функцій), базуючись на інструментарії правового аутопоезису у світлі люди-
ноцентризму.
Проведений авторами аналіз спеціальної юридичної літератури, законодавства, статистичних даних
у сфері надання безоплатної правової допомоги насамперед юридичними клініками дав змогу виявити деякі соці-
ально-економічні, державно-правові, наукові та інші передумови формування та розвитку клінічного права як
сучасного напряму юридичної науки. Установлено динамічний розвиток масиву законодавства, приписи якого
є безвідносним об’єктом юридичної клінічної науки (клінічного права) та регулюють суспільні відносини у сфері
надання безоплатної правової допомоги населенню та діяльності юридичних клінік в їх структурній багатоманіт-
ності.
Авторами надано науково обґрунтовану і своєчасну характеристику елементів юридичної клінічної науки (пред-
мета, об’єкта, метода, функцій) на засадах методології загальної теорії права та філософії права, інструментарію
правового аутопоезису. Зроблено висновок, що юридична клінічна наука покликана підвищити ефективність і дієвість
механізму надання безоплатної правової допомоги насамперед юридичними клініками у світлі нового мислення – люди-
ноцентризму.
Основним результатом даного дослідження є розроблення визначення юридичної клінічної науки. Під юридичною
клінічною наукою необхідно розуміти систему знань про об’єктивні властивості сфери надання безоплатної правової
допомоги, правову форму практичного навчання – юридичні клініки в їх поняттєво-правовому розумінні та вираженні,
про загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку та функціонування юридичних клінік і законодавства, що
регулює відповідні суспільні відносини в їх структурній багатоманітності
