Abstract:
Стаття присвячена аналізу державної політики у сфері використання пластику в Україні, визначенню напрямів удосконалення зако-
нодавства щодо використання пластику з урахуванням особливостей національного розвитку, європейських підходів до управління від-
ходами й позитивного досвіду зарубіжних країн і провідних компаній.
Схарактеризовано нещодавно прийнятий Закон України «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» й з’ясовано,
що для його ефективної реалізації необхідно внесення доповнень, які б конкретизували діючі норми, або прийняття підзаконних право-
вих актів. Йдеться про уточнення поняття «пластиковий пакет», перелік гармонізованих європейських стандартів, які визначають здат-
ність пластикових пакетів до біорозкладання, визначення порядку маркування пластикових пакетів.
Установлено нагальність прийняття проєкту Закону про управління відходами № 2207-1-д для забезпечення принципу системності
законодавства в питанні управління відходами, у тому числі пластиком.
Визначено, що забороні більшості виробів із пластику має передувати: пошук усіх можливих альтернатив пластику; налагодження
системи його переробки не лише де-юре, а й де-факто.
Зроблено висновок про доцільність здійснення державного регулювання управління пластиком на таких рівнях:
1) підприємств-виробників пластику (щодо запровадження механізму їх державної підтримки в питанні використання альтернатив-
ного екологічного матеріалу пластику й новітніх технологій зменшення вмісту пластику в готовому виробі; реалізації принципу «забруд-
нювач платить») і продавців (щодо відповідальності за поширення забороненої продукції);
2) підприємств-переробників пластику (щодо забезпечення їх діяльності з боку держави й активного впровадження новітніх екологіч-
них технологій з урахуванням досвіду інших держав, провідних компаній і сучасних розробок стартаперів).
