Abstract:
Статтю присвячено аналізові джерельної бази, яку можна було б покласти в основу
прогностичного моделювання сучасних міжнародних міграційних потоків. Визначено основні
методологічні засади, на яких базуються сучасні моделі потоків міграції. Доведено, що більшість
існуючих моделей міграційних потоків орієнтується на все більш детальне визначення чинників
міграційних рухів. Такий підхід дозволяє будувати досить детальні моделі міграції. Вказано, що
важливим недоліком таких моделей є необхідність залучення дуже детальних різноманітних даних.
Така необхідність різко зменшує можливості параметризації подібних моделей та, головне, робить
нездійсненним середньострокове та довгострокове прогнозування за вказаними моделями, оскільки
різко знижаються можливості із залучення необхідної кількості джерел для побудови прогнозів.
У статті обґрунтовується необхідність підходу до моделювання з позицій синергетичного підходу,
згідно якому зміст дисипативного процесу, яким є й процес міжнародної міграції, визначає,
в кінцевому рахунку, певний параметр порядку. Такий підхід до моделювання міграційних потоків
визначає інший підхід до джерельної бази подібної моделі: вказується, що головними даними
побудови моделі стають дані про поточний міграційний потенціал та прогнозовані дані щодо
приросту населення. Визначено два масиви статистичних даних, які надають регулярні та
позбавлені лакун відомості щодо сучасного стану міграційних потоків. Це дані Світового банку та
дані Відділу народонаселення Департаменту з економічних та соціальних питань ООН. Визначено,
що більшою повнотою та стабільністю характеризуються дані Відділу народонаселення ООН.
Обґрунтовано можливість використання при моделюванні даних лише по тим 118 країнам,
населення яких перебільшує 5 млн осіб. Визначено кілька припущень відносно можливостей
елімінації різниці у врахуванні міжнародних мігрантів в наявних даних на рівні країн.
