Abstract:
У статті на основі вивчення джерел та літератури проаналізовано політико-правову основу функціонування громадських організацій Польщі, які активізували свою діяльність наприкінці 1980-х на початку 1990-х років ХХ ст. Автором визначено, що громадські організації Польщі відіграють вирішальну роль у формуванні громадянського суспільства. Зростання кількості та впливу організацій у польському суспільстві зумовили необхідність правового обмеження та регламентації
поля їх діяльності. Доведено, що впродовж 1989-20017 років було прийнято ряд законів, які регулювали питання створення, фінансування та взаємодії з урядом громадського сектору Польщі. Прийняття Конституції Республіки Польщі у 1997 р. офіційно визначило право кожного громадянина вільного об’єднуватися у професійні спілки, громадські рухи, товариства, фундації, що і слугувало
юридичною підставою для існування організацій громадянського суспільства. У хронологічній послідовності висвітлено процеси законотворення у системі польського та європейського правового поля. На основі вивчення актів Європейського Союзу з’ясовано ступінь відповідності законодавства Польщі до правових основ Європейського Співтовариства. У ході дослідження було визначено, що виникла широка мережа громадських організацій, які регулювалися такими основними законами: «Про фонди» «Про громадські об’єднання», «Про волонтерство та суспільну користь». Висвітлено основні положення закону «Про волонтерство та суспільну користь», який ввів основні правила у сфері діяльності громадських організацій. На основі вивчення законодавства доведено, що адаптація національного законодавства до acquis communautaire – це динамічний процес, який поширився на всі сфери суспільства, що обрало курс на європейську інтеграцію. Процес гармонізації законодавства Польщі з нормами ЄС визначався також такими основоположними документами: Національною Стратегією інтеграції, Білою книгою Європейської Комісії.
