Abstract:
Стаття присвячена аналізу моделей функціонування громадського сектора та
дослідженню його становлення у Європейському Співтоваристві. Враховуючи процеси демократизації та розвиток країн, географічне положення та багатовікову спільну історію, ми охарактеризували особливості розвитку та функціонування громадського сектору у країнах-учасницях Європейського Союзу. Основою даного аналізу стали 4 моделі, а саме: корпоративна, англосаксонська, скандинавська і середземноморська. На основі вивчення та аналізу нормативних актів розглядається юридична складова
регламентації положень ЄС та Ради Європи стосовно громадських організацій. Через призму договорів ЄС з країнами-учасницями та країнами-претендентами, ми вивчили становлення «третього сектору» у правовому полі. У ході дослідження визначаються основні характерні риси, які притаманні всім
громадським організаціям, у кожній із країн-учасниць Європейського Союзу. Громадський сектор у даному контексті є: некомерційним, приватним, спрямованим на благочинну діяльність, популяризацію ідей та цінностей Європейського Союзу, у своїй основі – волонтерський.
