Abstract:
Статтю присвячено геопоетиці, яку розглянуто в літературно-художньому та літерату-
рознавчому аспектах. Актуальність цієї праці зумовлена значним зацікавленням геопоетич-
ною проблематикою в суспільстві, що спостерігалося після падіння Берлінської стіни, необ-
хідністю протиставити геополітичній експансії життєтворчу концепцію, яка б об’єднала
митців і вчених, здатних утвердити нові принципи співжиття у світі. Ландшафт тепер
набуває концептуального осмислення, особистісного сприйняття, інтерпретаційного зна-
чення. Геопоетика виникла як міждисциплінарна наука у ХХ столітті на помежів’ї різних
дисциплін: географії, краєзнавства, мистецтвознавства, літературознавства, психології,
антропології, культурології, етнології, лінгвістики – та набула статусу популярного термі-
ноїда. Вона підтвердила зацікавлення широкого кола митців, мислителів, науковців із різних
країн світу освоєнням географічно-просторових образів і пов’язаних із ними міфів у різних
наукових і мистецьких практиках. У статті геопоетику розглядаємо в літературно-худож-
ньому плані – як систему зображально-виражальних засобів, за допомогою яких у художньому
тексті відтворено просторові уявлення, географічні образи, а з іншого боку – у літерату-
рознавчому плані як розділ поетики, що досліджує всю систему літературних засобів уті-
лення ландшафтних образів, просторових відношень і пов’язаних із ними міфів. Геопоетичні
образи Юрія Андруховича відбивають, з одного боку, автентичні об’єкти (міста, природні
ландшафти, архітектурні споруди), а з іншого – їх авторське сприйняття, не позбавлене
суб’єктивних сенсів. Однак не всі міста набули в автора ознак інтимних. Геопоетика стає
ознакою авторської стратегії Юрія Андруховича, який зображує у своїх творах письменника-
мандрівника, заохочує реципієнта читати його роман «Лексикон інтимних міст. Довільний
посібник із геопоетики та космополітики» у будь-якій послідовності, даючи волю читачеві
самому вибирати спосіб знайомства з текстом.
