У статті проведено аналіз існуючих підходів до оцінки результативності інноваційного аксіогенезу, а також специфіки його реалізації в закритому та відкритому режимах, що дозволило ідентифікувати апарат трансакційного підходу, як найбільш відповідний. За допомогою моделювання і таксономії інтеракцій суб’єктів закритого аксіогенезу та інноваційно-активних акторів зовнішнього середовища, реалізовано його адаптацію до потреб дослідження. Аналіз трансакційних витрат від реалізації основних етапів дослідницької стадії процесу створення інновацій демонструє, що комплексне врахування його ідіосинкразичного характеру діяльності можливо за допомогою трансакційних витрат, представлених у вигляді втрат від невизначеності, фінансових і часових витрат. В роботі продемонстровано, що основною причиною використання відкритого режиму реалізації процесу створення інноваційних цінностей є прагнення підприємства знизити вплив поведінкових дисфункцій суб’єктів закритого аксіогенезу, пов’язаних з їх нездатністю або небажанням проявляти емпатію і будувати інтенціональні моделі суб’єктів споживання, що пов’язані зі створенням консонансних інноваційних цінностей. Крім цього колабораційний аксіогенез дозволяє отримати певний ефект від процесів співтворчості, який може бути виражений у значній економії часу в порівнянні з закритим режимом. Ще однією складовою комплексного трансакційного ефекту від використання колаборацій є зниження фінансових витрат, які враховують різницю між трансакційними витратами відкритого та закритого режимів реалізації процесу аксіогенезу.