Концепція базового доходу є ідеєю, яку розвивають філософи, економісти, політики. Численні локальні експерименти із впровадження часткового базового доходу відбувалися у різних країнах світу. Але при цьому теоретичні пошуки та практичні експерименти здійснювалися відокремлено, без розгляду доцільності останніх та узагальнення їхніх результатів. Однак з точки зору перспектив практичного впровадження ідеї безумовного базового доходу у світі найцікавішим якраз є підтвердження чи спростування теоретичних досліджень емпіричним шляхом. Метою статті є узагальнення результатів експериментів із впровадження концепції базового доходу з точки зору подальшого розвитку теоретичних досліджень у цій галузі. У роботі докладно розглянуті умови проведення, методика найбільш масових пілотів із впровадження базового доходу у США (Нью-Джерсі, Пенсильванія, Північна Кароліна, Айова, Сіетл, Денвер, Індіана), Канаді (Манітоба), Намібії (Отживеро-Омітара), Уганді, Індії (Maдх’я-Прадеш), Фінляндії та узагальнені їх результати. За результатами дослідження зроблені такі висновки: базовий дохід може розглядатися як дієвий інструмент боротьби з бідністю; експерименти продемонстрували збереження трудової активності при наявності базового доходу; покращення соціальних показників є серйозним та довгостроковим у порівнянні із економічними досягненнями; краще реагують на впровадження безумовного доходу групи із доходом на межі бідності та представники молодого покоління; продовження експериментів визначається не досягнутими результатами, а політичною волею організаторів; виходячи із умов та масштабів пілотів пряма екстраполяція їх результатів на майбутнє неможлива. Для вирішення зазначеної проблеми пропонується використання засобів чисельного моделювання. Ідентифікація факторів впливу для побудови чисельної моделі експерименту з упровадження базового доходу буде напрямом подальших досліджень.