Abstract:
Для регулювання приватних і публічних відносин, у тому числі й фінансових, держава використовує (і має застосовувати) різні методи регулювання: цивільно-правові норми для регулювання приватних суспільних відносин та владні приписи для регулювання публічних
суспільних відносин. Тим самим допускається різний ступінь державного втручання в ті чи інші відносини. Саме тому класики фінансового права робили наголос на тому, що предметом фінансового права є не всі фінанси, а лише фінанси «всіх видів примусових союзів» або
«публічні фінанси», залишаючи поза предметом фінансового права приватні фінансові відносини – фінанси приватних власників. Нині
ми є очевидцями картини, коли, з одного боку, прибічники старих підходів продовжують стверджувати, що «практична реалізація позитивістської доктрини фінансового права, поряд з породженням інших недоліків, дає змогу державі протиправно змішувати публічні фінанси
з фінансами приватними, недержавними, викликаючи цим самим до життя безліч найскладніших проблем для себе та суспільства в
цілому, а з іншого – прибічники так званої «розширювальної концепції фінансового права» мали б більш активно виступати за принципово інший підхід до розуміння родових ознак і предмета фінансового права. У статті йдеться про взаємозв’язок публічно-правових та
приватно-правових відносин у фінансовому праві загалом та фінансовій системі держави зокрема. Кордони між публічним і приватним
правом ніколи не були однозначно певними і постійно змінювалися. Розкривається питання щодо критерію розмежування публічного та
приватного у праві. Звертається увага, що об’єктом регулюючого впливу фінансового права України на нинішньому етапі виступає вся
фінансова система країни, а не лише її державний сектор, в тому числі корпоративні та приватні фінансові ресурси, що націлені відтворюватись у розширеному режимі завдяки взаємозв’язку, взаємодії та взаємній залежності з власне державними фінансами.
Ринкові умови змушують чинити поворот фінансових відносин до права, законності, прозорості, тобто до цивілізованого правочинства. Фінансове право в ринкових умовах, його нормативні засади формуються на врахуванні розмаїття інтересів, визначеної законодавством свободи дій, взаємних, скоординованих дій суб’єктів фінансово-правових відносин. Принципово важливим є те, що у фінансовому
праві такі засоби регуляції, як позитивні зобов’язання та дозволяння, правові угоди, рекомендації, фінансово-правові стимули, варіантність можливих дій і таке інше, отримують вагоме місце і зростаючу роль. Таким чином, це є ще одним підтвердженням набуття цією
галуззю права все більш ринкового типу.
