Abstract:
У статті визначено пріоритетні напрями регулювання людських ресурсів нової економіки. Встановлено особливості взаємного впливу процесів розвитку економіки нового типу та формування людських ресурсів в контексті перспективних вимог до їхньої якості, що визначає не тільки ефективність в традиційних видах праці, скільки здатність до пізнання й творення, пошуку альтернативних варіантів об’єднання ресурсів з метою вдалого пристосування до власних потреб та генерування нового знання. Визначено, що сукупність інтелекту, натхнення й інтуїції комплексно визначають здатність людини до продуктивної, творчої праці, кінцевою метою якої є створення знання – базового ресурсу зростання нової економіки. Обґрунтовано, що важливим напрямом регулювання людських ресурсів нової економіки є забезпечення конкурентоспроможності економіки на основі поширення знаннєвомістких видів діяльності та можливостей для інноваційного розвитку. Визначено ключові орієнтири політики формування людських ресурсів нової економіки: нових аспектів актуальності набуває концепція навчання протягом усього життя, згідно із якою навчання не завершується із отриманням формальної кваліфікації за умови виконання в повному обсязі затвердженої програми відповідного закладу освіти, а природньо супроводжує людину на робочому місці і в побуті; критично важливим є виховання інноваційного типу мислення та культури через долучення фахівців до передового соціального досвіду, сучасних практик та технологій взаємодії; нових інструментів впливу потребує також задача оновлення системи цінностей і мотивів поведінки, зокрема, цінностей освіти, мотивації до її отримання, активності особистості.
