Abstract:
Соціальна політика сучасних держав побудована на спільних принципах, визначених міжнародними документами та все ж має певні національні особливості. Це
проявляється в домінуванні окремих напрямів соціальної політики по відношенню до роботодавців з метою працевлаштування осіб з інвалідністю. До поширених інструментів соціальної політики
належить квотування кількості робочих місць для осіб з інвалідністю.
Такий підхід використовується у європейських країнах з 20-х років минулого століття. В українському законодавстві теж встановлено норматив працевлаштування осіб з інвалідністю. Виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в Україні є обов’язковим відповідно до ст.
19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» від 21.03.1991 № 875-XII. Але застосування цієї норми українського законодавства, на жаль, не приносить бажаних результатів. Це зумовлює необхідність пошуку причин такої ситуації.
