Abstract:
У статті представлено результати емпіричного дослідження особливостей прояву агресивності в молоді з різним рівнем альтруїзму. Проведено теоретичний аналіз феномена альтруїзму, що розглядається в роботі як складний біосоціопсихологічний феномен, сутність якого полягає в реалізації індивідом діяльності на користь інших людей, сприянні задоволенню їхніх потреб за рахунок специфічного самозречення. Розкрито зміст феномена альтруїзму в різних галузях наукового знання, зокрема етіології, філософії, психології. Проаналізовано особливості визначення альтруїстичної мотивації. Висвітлено зміст поняття агресивності, проаналізовано підходи до пояснення особливостей формування цієї особистісної властивості, сутність якої характеризується схильністю застосовувати агресію з метою вирішення різноманітних проблем. Відповідно до мети роботи, здійснено дослідження з використанням спеціально підібраного психодіагностичного інструментарію. На першому етапі виявлено рівень альтруїзму серед досліджуваних, що дало змогу поділити вибірку на ІІІ підгрупи відповідно до наявного рівня альтруїзму. На другому етапі в ході порівняльного аналізу досліджено особливості схильності до прояву агресивності. Аналіз отриманих емпіричних даних показав, що молодь із високим рівнем альтруїзму меншою мірою схильна до прояву агресивності, ніж молодь із середнім рівнем альтруїзму, яка, зі свого боку, характеризуються меншою агресивністю, ніж молодь із низьким рівнем альтруїзму. Установлено, що серед досліджуваних із високим рівнем альтруїзму виявлено найбільшу кількість миролюбних осіб, а серед учасників дослідження з низьким рівнем альтруїзму спостерігається найбільша кількість осіб, схильних до продукування агресії та деструктивних реакцій. У висновках із проведеного дослідження відзначено, що між рівнями альтруїзму й агресивності спостерігається негативний зв’язок, сутність якогополягає в тому, що молодь із високим рівнем альтруїзму є менш схильною до прояву агресивності, ніж молодь із низьким рівнем альтруїзму.
