Аннотации:
Метою роботи є визначення концепції адміністративного акту в дослідженнях «радянського» періоду
розвитку України. Досягнення мети статті вимагає застосування сукупності загальних і спеціальних методів наукового пізнання, таких як діалектичний, історико-правовий, метод порівняльного правознавства, моделювання,
що дає змогу з’ясувати еволюцію юридичної думки щодо
сутності та значення адміністративного акта як адміністративно-правової категорії в політико-правових дослідженнях представників вітчизняної юридичної науки
«радянського» періоду. Зроблено висновок, що найголовнішою формою адміністративної діяльності в радянській
адміністративно-правовій науці визнавалися акти державного управління, які в загальному вигляді розумілися як
виконувані виконавчо-розпорядчими органами юридичні
форми виконавчо-розпорядчої діяльності. Спостерігалася
неоднозначність підходів до визначення адміністративного акта: нами виділено наукові підходи, що полягають
у відокремленні адміністративного акта як правового
феномену (О.Ф. Євтихієв, І.М. Пахомов та ін.), та підходи,
сутність яких полягає в ототожненні адміністративого
та нормативного акта (Ю.М. Старилов, В.Л. Ковалевський,
та ін.). За радянських часів актів державного управління
диференціювалися за юридичним характером; цей критерій дозволив виділити нормативні (тобто регулюючі
або, в деяких джерелах, регламентарні), які відповідали
централізованому керівництву та координації, та індивідуальні акти управління, що стосувалися конкретних одиничних явищ та випадків і називалися адміністративними.
Визначено, що пріоритетною була тенденція до «гіперболізації» можливостей органів управління у справі дотримання соціалістичної законності за допомогою методів
примусу та переконання. Це сприяло концентрації уваги
науковців саме на правових формах управління, притаманних централізованому керівництву, тому проблематика
індивідуальних адміністративних актів у радянські часи
характеризувалася вторинністю.
