Abstract:
У статті розглянуто засоби вербальної репрезентації візуальних образів у ліриці українських поетес Галі Мазуренко та Емми Андієвської, які реалізували себе в малярстві, супроводжували видання своїх книжок власними ілюстраціями. Зацікавлення живописом стимулювало візуалізацію авторських вражень у ліриці, призводило до вербального відтворення малярських полотен, актуалізації імен художників, імітації жанрів образотворчого мистецтва. Встановлено, що Галя Мазуренко як реципієнт відтворює своє бачення художнього задуму художника, демонструє процес осягнення артефакту, створює, по суті, свій образ мистецького твору, текст про картину, текст-відгук, текст-інтерпретацію, тобто екфразис. Емма Андієвська також прагне візуалізувати враження, виявляє увагу до колористики, форми, розташування предметів, речей. У віршах-портретах вона унаочнює людські вади за допомогою фруктово-овочевого арсеналу. У збірці сонетів «Спокуси святого Антоніо», що своєю назвою відсилає до цілої низки картин відомих малярів-інтерпретаторів художнього образу святого Антоніо, вона, однак, не описує жодне з тематично близьких полотен, лише унаочнює картини душевної боротьби святого, тобто малює словом. У ліриці Галі Мазуренко чимало екфразисів, в Емми Андієвської домінують гіпотипозиси, що підтверджують уміння малювати словом.
