Аннотации:
Просторовий дискурс в класичних і сучасних теоріях соціополітичного напрямку дозволив визначити і конкретизувати концепт публічної політики через призму таких категорій як: публічний простір, публічна сфера, публічне поле. Конструювання реальності публічної політики за допомогою просторового концепту дало можливість проаналізувати різні види взаємодій як інституціоналізованих, так і неінституціоналізованих індивідуальних і колективних акторів у процесі здійснення влади і впливу на неї в конкретному політичному середовищі, яке у свою чергу є складною системою, що саморозвивається, за своїми законами і межами. Просторовий вимір публічної політики надає змогу деталізувати цю дефініцію та емпірично її перевіряти. В роботі представлена просторова модель може бути використана для аналізу публічної політики як в стабільних, так і в нестабільних системах. Публічний простір з високим рівнем конфліктності в зоні так званих проблемних точок перетину є результуючою безліччю невирішених питань, що існують у суспільстві, та обмеженими організаційними можливостями акторів.
