Короткий опис(реферат):
В Україні формується особлива, унікальна національна модель публічної політики зі своїми
специфічними рисами, яка орієнтується на узагальнену деліберативну нормативно-типову модель,
що у зв’язку з проходженням складного процесу адаптації до українських реалій ще недостатньо
розвинена і суперечлива як за формою, так і за змістом.
Змістове наповнення будь-якої національної моделі публічної політики залежить від:
політичного режиму держави, рівня стабільності системи, ступеня розвиненості публічних
інститутів,системи публічного управління.
Еволюція політичного режиму в Україні і трансформація політичної системи в цілому,
створюють специфічні інституціональні рамки для дій публічних акторів, умови для інформаційно-
дискурсивного простору та системи публічного управління.
В Україні спостерігається одночасний прояв двох протилежних тенденцій –
інституціоналізації і деінстітуціоналізаціі соціально-політичних структур. З одного боку,
відбувається поява нових інститутів і організацій на всіх рівнях політичної системи, з іншого боку
спостерігається поступове руйнування старих інститутів і практик взаємодії.
Інституціональна специфіка, яка визначає траєкторію розвитку публічної політики в Україні,
є також результатом вибору нових і адаптації традиційних інститутів управління.
Формальний інституціональний каркас України знаходиться в постійній правовій
змінюваності, піддаючись корекції з боку правлячої еліти, представленої політико-економічними
та регіональними структурами, які діють відповідно до логіки політичного моменту.
Об’єктивним наслідком інституціональної невизначеності є низька ефективність політики та
криза легітимності політичної влади в політичній системі України
