Інституціональний детермінаційний фактор формування національної моделі публічної політики України.

Abstract

В Україні формується особлива, унікальна національна модель публічної політики зі своїми специфічними рисами, яка орієнтується на узагальнену деліберативну нормативно-типову модель, що у зв’язку з проходженням складного процесу адаптації до українських реалій ще недостатньо розвинена і суперечлива як за формою, так і за змістом. Змістове наповнення будь-якої національної моделі публічної політики залежить від: політичного режиму держави, рівня стабільності системи, ступеня розвиненості публічних інститутів,системи публічного управління. Еволюція політичного режиму в Україні і трансформація політичної системи в цілому, створюють специфічні інституціональні рамки для дій публічних акторів, умови для інформаційно- дискурсивного простору та системи публічного управління. В Україні спостерігається одночасний прояв двох протилежних тенденцій – інституціоналізації і деінстітуціоналізаціі соціально-політичних структур. З одного боку, відбувається поява нових інститутів і організацій на всіх рівнях політичної системи, з іншого боку спостерігається поступове руйнування старих інститутів і практик взаємодії. Інституціональна специфіка, яка визначає траєкторію розвитку публічної політики в Україні, є також результатом вибору нових і адаптації традиційних інститутів управління. Формальний інституціональний каркас України знаходиться в постійній правовій змінюваності, піддаючись корекції з боку правлячої еліти, представленої політико-економічними та регіональними структурами, які діють відповідно до логіки політичного моменту. Об’єктивним наслідком інституціональної невизначеності є низька ефективність політики та криза легітимності політичної влади в політичній системі України