Аннотации:
Актуальність дослідження зумовлена, окрім наукового інтересу, великим
суспільно-політичним значенням теми формування мовно-інформаційних просторів на
початку третього тисячоліття. Мета статті – дослідити політику польської держави,
спрямовану на популяризацію польської мови в світі наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття
і розширення польськомовного інформаційного простору. Методологія дослідження
ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціальних
(історико-генетичного, історико-типологічного, історико-системного, соціокультурного)
методів з принципами історизму, системності, науковості та верифікації. Вихідні позиції для
популяризації польської мови в світі базувались на розумінні того, що мова повинна
виконувати не лише комунікативні, але й цілий ряд соціальних функцій: зміцнювати відчуття
єдності і власної значимості у носіїв мови, розповсюджувати певний світогляд, полегшувати
життя полякам за кордоном. Популяризація мови надає неоціненну допомогу і підтримку
справі національного брендингу, яка стала пріоритетною для польського уряду на початку
ХХІ століття. Проте історично склалася ситуація, що швидше перешкоджала, ніж
допомагала реалізації цих функцій польською мовою. Популяризація мови поза межами
польської держави вимагала покращення загального образу Польщі і поляків у світі та
подолання стереотипу про складність польської мови. Для реалізації завдань мовної політики
було створено ряд інституцій: Рада Польської Мови, Інститут Адама Міцкевича, Польський
Інститут, Союз Польської Мови поза Кордонами Країни. Проте найбільш ефективною
політика промоції польської мови виявилася не серед іноземців, а серед полонії та поляків за
кордоном. Висновки. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття в наукових та управлінських
колах Польщі усвідомлювали важливість популяризації мови у світі як компоненту
національного брендингу. Проте, інституційна та фінансова підтримка популяризації
польської мови виявилася досить слабкою. Це, безперечно, завдавало шкоди національному
брендингу, оскільки не давало можливості залучити іноземців до польського мовноінформаційного простору і зробити мимовільними «агентами» польського бачення світу.
