Abstract:
Розглянуто особливості локатива в реченнєвій структурі з простеженням закономірностей
співвідношення його вияву у поверхневій та глибинній будові речення. У лінгвістичній літературі
прийменниково-відмінкові конструкції інтерпретують з опертям на різні вектори простору, визначаючи
основним розміщення предмета і/або його рух щодо відповідного / відповідних орієнтирів. Семантична
кваліфікація локатива ґрунтована на закономірностях співвідношення в реченні номінативного й
екзистенційного начал і встановленням внутрішнього значеннєвого диференціювання локатива. Моделювання
речень із позиційно визначеним статусом локатива у його структурі має ґрунтуватися на відбитті його
семантичної варіативності, специфіки формального вираження з опертям на семантичну типологію
предикатів, основним вираженням яких у реченнях із регулярним, обов’язковим локативом, є активно валентні
дієслова.
