Короткий опис(реферат):
Обґрунтовано теоретико-методологічні підходи щодо впливу взаємовідносин влади та опозиції на процеси демократизації. На основі аналізу індикаторів та сучасного політичного процесу в Польщі з’ясовано, що демократизація відбувається на фоні перманентного формування та збереження в політичному полі двох протилежних полюсів. Відхилення від демократії збільшує дистанцію між двома конкуруючими/конфліктуючими провладною та опозиційною партіями, що автоматично акумулює потенціал сили полюсу. Тому взаємовідносини між владою та опозицією набувають характеру сили стратифікації та вирівнювання, що дозволяє зменшити «дефіцит демократії» та привести політичну систему в стан рівноваги.
Збільшення дистанції між владою та опозицією супроводжується інспірацією в політичному дискурсі протилежних підходів до актуальних тем, які поширюються через соціальні мережі та дозволяють в довгостроковій перспективі поляризувати активну частину електорату та є одним з наслідків політичного абсентеїзму майже в половини іншої його частини. Це призводить фактично до правління меншості над більшістю, що потенційно загрожує кризою ліберальної демократії.
Аналіз розвитку соціального капіталу свідчить також про низький рівень довіри поляків до публічних інституцій в тому числі до владних, брак почуття спільноти, перевага індивідуальних відносин, брак спільних підходів до розвитку компетенцій. Однією з причин такого явища може слугувати інформатизація суспільства, яка робить ставку на індивідуалізмі. В процесі технологічного розвитку міжособистісні контакти стають все більш віртуальними і дрібнішими. Такі «мережеві відносини», незважаючи на їх необмежену кількість, позбавлені аспекту реальності. З іншої сторони, це дозволяє політичним партіям реалізовувати віртуальні проекти, оминаючи інституції громадянського суспільства (макрорівень), які виявилися неефективними, проникати на індивідуальний рівень (мікрорівень) та через комунікаційні канали конвертувати соціальний капітал в політичний та економічний. Така гра в віртуальну демократію має абсолютно протилежні для консолідації демократії наслідки, посилюючи асиметричність соціального сприйняття демократичних реформ, політичний абсентеїзм, індивідуалізм.
