Abstract:
Досліджено політико-правові аспекти взаємодії парламентської опозиції та уряду в Чеській Республіці після 1993 р. Вияснено роль, повноваження та ресурси парламентської опозиції при здійсненні контрольних функцій щодо уряду.
З’ясовано, що з одного боку відносини між урядом та парламентською опозицією
зумовлюються інституційним дизайном, який детермінує політико-правове поле діяльності політичних суб’єктів, визначає канали їх взаємодії та встановлює певні обмеження. З іншого боку, вони залежать від співвідношення політичних сил в парламенті, рівня стабільності підтримки уряду, ефективності його політики і можуть балансувати від конфронтації до співпраці. Відзначено, що парламентська опозиція в Чехії, за відсутності окремого правового регулювання її діяльності, залишається важливим політичним інститутом в механізмі стримувань та противаг. Обсяг прав, якими вона наділяється в Палаті депутатів, є достатньо високим, однак спроможність законодавчого впливу на уряд залишається незначною. Це зумовлено тим, що принцип більшості є конституційно закріпленим при формуванні уряду. Найбільш повно контрольні функції парламентської опозиції реалізуються через висловлення недовіри уряду. Ця процедура, не дивлячись на низьку результативність, все ж має помітний політичний ефект і є спробою поєднати парламентську діяльність з позапарламентською і спрямована на отримання політичних дивідендів у формі мобілізації протестного електорату. За умов відсутності стабільної підтримки уряду зі сторони парламентської більшості в опозиції зростають шанси впливу на уряд. Забезпечуючи участь в парламентському контролі, парламентська опозиція в Чехії, взаємодіє як з парламентською більшістю, так і безпосередньо з урядом. При цьому задіюються в той чи інший спосіб різні моделі взаємодії: партійна, міжпартійна, позапартійна. Поведінка опозиції, її стратегія і тактика може залежати не лише від балансу політичних сил в парламенті, а й від позиції президента.
