У статті проаналізовано функціонування поетонімів у романі Галини Вдовиченко «Бора». Зроблено спробу довести, що саме вдалий добір і використання авторкою антропоетонімів, а також відповідність значень імен сутності персонажів твору дозволяє ґрунтовніше розкрити їхні образи. Наголошено, що іншим розрядам поетонімів відведено не менш важливу роль у побудові сюжету, передачі авторської ідеї, характеризації життєпростору персонажів.