Статтю присвячено розгляду синтаксичних фразеологізмів у прагматичному аспекті, зокрема вивченню закономірностей взаємодії синтаксичних фразеологізмів та прецедентних феноменів на матеріалі української мови. Показано, що за допомогою поєднання цих явищ мовці забезпечують привертання уваги адресатів, здійснюють прихований вплив на них, виражають власне ставлення до реалій дійсності, тобто виконують фатичну, маніпулятивну та експресивну функції. Виділено дві основні зони перетину синтаксичних фразеологізмів та прецедентних феноменів.