Монографія спрямована на встановлення закономірних когнітивно-концептуальних детермінацій лінгвальних кодів спілкування від міжкультурних особливостей лінгвопросторів. З’ясування етноспецифіки застосування комунікативних правил спілкування у когнітивно-концептуальному та функційно-прагматичному аспектах, їхнього співвияву у різних лінвопросторах у тотожних / подібних ситуаціях грунтується на тому, що національно-культурні чинники окремо взятого лінгвопростору істотно впливають не лише на елементи комунікативного коду, а й на процес комунікації з усіма його складниками: принципами, максимами, правилами спілкування, комунікативними стратегіями й тактиками. Оригінальність опрацювання проблеми мотивована динамічними змінами щодо новітньої концепції міжперсонального спілкування, зокрема у міжкультурному ракурсі, із виявленням комунікативних правил у різних лінгвокомунікативних мовленнєвих середовищах не як помилок чи комунікативних промахів, а як маркерів меж норми, що визначають ефективність міжособистісної інтеракції у міжкультурному аспекті, що має важливе значення для систематизації і пояснення відмінностей у комунікативній поведінці представників різних культур, для підвищення ефективності міжкультурної взаємодії. Монографія буде цікава для науковців-лінгвістів, викладачів, аспірантів, студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів, етнографів, культурологів, а також усіх, кого цікавлять проблеми міжперсонального спілкування у міжкультурному просторі.