Abstract:
У контексті послаблення залежності більшості країн світу від імпорту традиційних енергоносіїв необхідним напрямом виступає комплекс системних досліджень щодо пошуку та ефективного
використання відновлюваних джерел енергопостачання, зокрема розвитку біопаливної індустрії. Нагальною є необхідність паралельної реалізації політики диверсифікації постачання та ефективного використання
паливно-енергетичних ресурсів із активним упровадженням політики
конкуренції та інфраструктурних реформ у економіко-енергетичному
секторі. Економічно розвинені країни приділяють значної уваги енергозабезпеченню на засадах сталого розвитку, що визначає актуальність
розробки комплексної системи напрямів і пріоритетів формування енергетичної безпеки України на основі власного виробництва біопалив.
Метою дослідження є науково-практичне обґрунтування й систематизація організаційно-інноваційних аспектів ефективного регулювання розвитку конкурентоспроможного виробництва біопалив в Україні на різних
рівнях управління.
Використано методико-практичні напрацювання українських вчених щодо поділу України на природно-економічні райони. Застосовано методи
системного аналізу, монографічний, графічний та абстрактно-логічний.
Розвиток національного виробництва біопалив сприяє ефективному використанню наукового, економічного й трудового потенціалів та забезпечує
оптимізацію біопаливної спеціалізації областей. На базі природно-економічного району потрібно здійснювати формування основних економічно-енергетичних пропорцій макрорегіонального розвитку та проводити
балансові розрахунки виробництва і споживання біопалив. Формування
конкурентоспроможного виробництва біопалив має відбуватись на принципах незалежності, самозабезпеченості, доступності й якості, поклавши
за основу процеси кластеризації.
Необхідно активізувати процеси нарощування обсягів і частки споживання відновлюваних енергетичних ресурсів, надаючи пріоритетне
значення розвитку біопаливної індустрії. Біопалива є вагомим інноваційним внеском у місцеве енергозабезпечення природно-економічних
районів, областей, адміністративних районів та окремих агропромислових підприємств для зростання конкурентоспроможності виробленої
продукції.
