Аграрно-продовольча продукція в товарній структурі зовнішньої торгівлі України

Abstract

Мета статті – розкрити місце аграрно-продовольчої продукції в товарній структурі експорту та обґрунтувати пропозиції щодо більш раціональних напрямів використання продукції аграрного сектору й удосконалення товарної структури її експорту з перевагою готових харчових продуктів з більшою доданою вартістю. Методика дослідження. У процесі дослідження використано діалектичні методи пізнання процесів і явищ, монографічний метод (аналіз наукових здобутків українських та іноземних вчених щодо стану зовнішньої торгівлі аграрно-продовольчою продукцією); графічний (визначення співвідношення динаміки експорту продукції зернових і олійних культур та їх реалізаційної ціни); порівняльного аналізу (обґрунтування напрямів використання продукції аграрного сектору з більшою доданою вартістю); емпіричний (щодо комплексної оцінки сучасного стану зовнішньої торгівлі аграрно-продовольчою продукцією), абстрактно-логічний метод (теоретичні узагальнення та формулювання висновків). Результати дослідження. Проведений аналіз динаміки зовнішньої торгівлі показав збільшення валютних надходжень від аграрно-продовольчої продукції та зростання їх частки в загальній сумі експорту з високою часткою зерна та насіння олійних культур. У структурі експорту переважає зерно та насіння олійних культур. Виявлений обернений зв’язок між обсягами експорту зерна і насіння олійних культур та їх реалізаційною ціною, що свідчить про доцільність використання зерна та проміжної продукції промислової переробки для розвитку тваринництва й нарощування виробництва та експорту м’ясо-молочної продукції. Елементи наукової новизни. Систематизовано сутнісні чинники нарощування обсягів експорту аграрнопродовольчої продукції рослинного походження, якими є: стрімке зростання виробництва зерна і насіння олійних культур; зменшення використання зерна на кормові цілі через скорочення протягом тривалого періоду поголів’я тварин, зокрема ВРХ; порівняно невелика частка використання зерна на нехарчові цілі; повільне збільшення переробки зерна на харчові цілі; обмеження інноваційних технологій промислового зберігання зерна. Виявлено, що нарощування обсягів експорту зерна і насіння олійних культур за відсутності організації раціональних напрямів внутрішнього використання призводить до організаційних і фінансових ризиків, зниження ціни та недоотримання належних надходжень валюти. Обґрунтовано пропозиції щодо товарної структури експорту аграрно-продовольчої продукції, напрями та шляхи її удосконалення. Практична значущість. Експорт аграрно-продовольчої продукції має здійснюватися, в основному, продукцією з вищим вмістом доданої вартості, що сприятиме збільшенню валютних надходжень від зовнішньоторговельних операцій. Водночас це потребує розбудови на новій інноваційній основі промислових підприємств з глибокої переробки, доробки та тривалого зберігання сільськогосподарської продукції, її біологічної переробки, що дасть можливість наростити виробництво й експорт також тваринницької продукції з більшою доданою вартістю та створити нові робочі місця.