Abstract:
З’ясовані особливості сучасних дискурсивно-правописних практик, що у своїй цілісній
множині визначувані необхідністю: 1) зберегти тяглість функційного статусу прескрипцій із
виявом їхнього кількісного та якісного регулятивно-інституційного використання; 2) об’єд-
нати різні стихії стандартизації й кодифікації тих чи тих графем, сполук слів, морфологічних
і синтаксичних форм; 3) обґрунтувати об’єктивний мовносоціумний статус національно-су-
спільних прескрипцій; 4) кумулятивно відбити нормативні тенденції використання форм,
конструкцій; 5) максимально зреалізувати об’єктивні параметри нормативних тенденцій у
синхронному вимірі.
Скваліфіковано статус семантичних чинників мотивації сучасної іменниково-морфоло-
гічної норми із простеженням її співвідносности і/чи неспіввідносности зі словотвірними
маркерами, лексико-граматичними чинниками.
