Abstract:
На основі багаторічної роботи з археологічними джерелами, що походять здебільшого з курган них могильників півдня Східної Європи, глибокого аналізу цих матеріалів науковець дійшов висновку про необхідність включення пам’яток катакомбних культур/груп північно-східного ареалу до складу єдиного утворення, яке запропонував назвати донецько-донською (донською) катакомбною культурою. Базовим критерієм такого об’єднання дослідник вважав схожість поховального обряду, що виступав найбільш стійкою характеристикою, своєрідним спільним знаменником нової археологічної культури. Добре знаючи певну регіональну специфіку катакомбних пам’яток у величезному ареалі цього археологічного утворення, С.Н. Братченко виділяв у рамках донецько-донської катакомбної культури локальні групи/варіанти як робочі одиниці, для зручності окреслені межами річкових басейнів або межирічь. За критерії диференціації правив керамічний посуд з поховань (насамперед його орнамент), а також питома вага тих чи інших обрядово-інвентарних характеристик. Запропоновану С.Н. Братченком новацію більшість науковців або не побачила, або не зрозуміла. Головною причиною цього слід визнати відсутність окремої генеральної праці, у якій би цю концепцію було викладено й обґрунтовано. Таку
працю С.Н. Братченко просто не встиг написати. Чи не єдиним, хто помітив і усвідомив глибину ідеї, запропо нованої класиком катакомбної проблематики, є Р.О. Литвиненко, який не лише взяв на озброєння нову культур но-таксономічну одиницю, а й неодноразово актуалізував нову концепцію С.Н. Братченка у своїх працях
