У статті розглянуто процес трансформації управлінської парадигми створення цінностей на підприємстві в контексті розвитку інноваційної праці. Проведений аналіз ключових соціально-економічних змін встановив зростання складності та невизначеності інноваційної діяльності та ринку, в контексті яких були виділені амбівалентні процеси, з одного боку, формування суспільства зростаючої рефлексії і значне зростання незалежних експертних спільнот, а з іншого, - традиційні спроби підприємства здійснювати редукцію складності та невизначеності інноваційних процесів за рахунок блокування споживчої суб'єктності, стимулювання інформаційної асиметричності, запланованого застарівання, примітивізації споживчого вибору тощо. На основі зафіксованих еволюційних тенденцій в сприйнятті суб'єктами споживання об'єктних цінностей виділено та описано два етапи в їх позиціонуванні: інструментальний і епістемічний. Продемонстровано, що в рамках даних етапів радикально змінюються підходи до менеджменту інноваційного аксіогенезу на підприємстві, що передбачає використання принципово інших гносеологічних оптик для їх дослідження й управління. В роботі на місце дослідного базису висувається концепція автопоетичного аксіогенезу, що актуалізує використання колабораційної парадигми створення інноваційних цінностей, яка ґрунтується на механізмах співтворчості основних стейкхолдерів.